Мохор Юрій Павлович

Матеріал з WikiBoyarka
Перейти до: навігація, пошук
Мохор Юрій Павлович

Мохор Юрій Павлович (20 березня 1922, Київ — 23 лютого 1997, Боярка) — заслужений художник України (1976),лауреат премії ім. Касіяна (1980).

Життєпис

Народився 20 березня 1922р. в м. Києві. Ветеран Великої Вітчизняної війни, брав участь у визволенні Варшави, учасник штурму Берліна у травні 1945р. У 1955 році закінчив Київський державний художній інститут, майстерню народного художника Василя Ілліча Касіяна. Був учнем відомого живописця П.Д.Сльоти. Учасник багатьох республіканських та всесоюзних виставок. За успіхи у розвитку образотворчого мистецтва нагороджений медаллю „За трудовое отличие” (1960р.), у 1976 році присвоєно звання „Заслужений художник України”, у 1980 році –Лауреат премії ім. Касіяна.

Творчість

Ю.Мохор брав активну участь у мистецькому житті Боярки та району, вніс вагомий внесок в художнє оформлення Боярського краєзнавчого музею. Його ім’я відомо не тільки в Україні і країнах колишнього СРСР, але і в усьому світі. Адже Мохор – один з тих, хто має відношення до феномену радянського плакату. Ще студентом Київського художнього інституту Юрій Павлович зрозумів, що він ніколи не зрадить любові до плакатного мистецтва. Більш 15 років пропрацював він у співавторстві з Олегом Терентьєвим над створенням плакатів. Завдяки цьому тандему світ побачив близько 200 спільних робіт. Кращі з них експонувалися на республіканських та міжнародних виставках. Одна з найвідоміших робіт – плакат, присвячений Дню Перемоги. Роботі над плакатами віддавав себе цілком. Втім, творець плакатів на все життя лишився вірним пейзажу та натюрморту, писав портрети, працював олією і аквареллю, його називали не лише майстром плакату, а й одним з найкращих акварелістів Радянського Союзу. Незвичайно наповнював живими, насиченими кольорами свої роботи художник. „Тон у живописі – то найголовніше”, так неодноразово говорив Юрій Мохор. Він любив майстерний, гострий, місткий мазок. Віддавав перевагу робити деталі широким пензлем. Акварельні роботи майстра вражають, як своєю майстерністю, так і чисельністю. Зачаровані краєвиди київського передмістя, зокрема Боярки, та звабливі вершини гір по-різному оживають під пензлем художника. Всі пори року ваблять зір грою кольорів. Роботи, виконані маслом чи аквареллю, однаково вражають справжністю небесних та морських глибин. А передати настрій чи неповторність під силу лише великим майстрам. Це було під силу і Юрію Мохору. „Адже етюд гарний тоді,- зазначав митець,- коли я можу точно сказати скільки метрів до того дерева і який час дня зображений з точністю до години”.

Пам'ять

Помер Юрій Павлович Мохор у 1997 році. Після смерті його, в тому ж 1997р., ще чотири рази проводилися персональні виставки його робіт. Одна з них – у Боярському краєзнавчому музеї, а три інші виставки відбулися в Києві. Доля художника Юрія Мохора – то доля його картин. У 1982 році його ім’я внесено в українську енциклопедію. 15 червня 2001 на будинку, по вул. Миру, 33, який він сам збудував, встановлено меморіальну дошку.

Посилання